ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ТА ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ
3.1. Фінансова політика як складова економічної політики держави
Фінанси мають об'єктивний характер і втілюються в суб'єктивних діях держави — законах країни і фінансовій політиці, що спрямовані на досягнення конкретних цілей регулювання та зумовлені певними завданнями й особливостями розвитку країни.
Фінансова політика та фінансове законодавство несуть на собі відбиток суб'єктивних дій певних соціальних верств суспільства або окремих груп людей. Вони пов'язані з процесом прийняття рішень у галузі політики, економіки, фінансів і соціальній сфері.
За допомогою фінансів та фінансової політики здійснюється багатосторонній регулюючий вплив на ринкові відносини й процес розширеного відтворення, а саме:
1) фінанси та фінансова політика активно використовуються для сприяння процесу нагромадження капіталу, який визначає темпи економічного зростання;
2) за допомогою фінансів держава впливає на процес реалізації сукупного суспільного продукту в цілому та додаткової вартості зокрема;
3) фінанси відіграють важливу роль у процесі відтворення Робочої сили.
Тема З
Таким чином, рух фінансової форми одержавлення сукупного суспільного продукту тісно пов'язаний з рухом окремих частин суспільного капіталу — постійного, змінного, додаткової вартості.
Представники західної економічної думки відводять важливе місце фінансам як ефективному засобу впливу на формування ринку (кейнсіанський варіант) або заощаджень (неокласичний варіант). Перші вважають, що зростання прибутку визначається сферою ринку, тобто процесом реалізації вартості, другі — достатністю грошового капіталу для інвестицій.
Отже, фінансова політика є складовою економічної політики держави (рис. 3.1). У ній конкретизуються головні напрями розвитку народного господарства, визначаються загальний обсяг фінансових ресурсів, їх джерела та напрями використання, розробляється механізм регулювання та стимулювання соціально-економічних процесів фінансовими методами.
Водночас фінансова політика — відносно самостійна сфера діяльності держави, найважливіший засіб реалізації політики держави у будь-якій сфері суспільної діяльності.
Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі мають забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, поліпшення добробуту населення.
Головне завдання фінансової політики — це забезпечення відповідними ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми соціально-економічного розвитку.
Фінансова політика держави спрямована на мобілізацію, розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів. В основі цих операцій лежить вибір:
— джерел та методів формування фінансових ресурсів;
— суб'єктів — власників чи розподілювачів фінансових ресурсів;
— пріоритетних напрямів використання фінансових ресурсів;
— ступеня централізації фінансових ресурсів у рамках держави.
Ці завдання вирішують залежно від сутності та функцій держави.
Поняття фінансової політики держави можна розглядати у вузькому та широкому розумінні (табл. 3.1).
|
Тема З
Таблиця 3.1. Зміст фінансової політики
| У вузькому розумінні | У широкому розумінні |
| Включає дві підсистеми, або взаємопов'язані напрями діяльності, держави: — політика у сфері державних фінансів; — політика у сфері недержав них фінансів (за галузями, регіо нами тощо) | Механізм державного регулювання всіх соціально-економічних процесів та явищ, що включає широкий арсенал фінансових інструментів, засобів, форм і методів розподілу та перерозподілу ВВП й національного доходу і діє через національну фінансову систему країни |
| Ефективним методом взаємодії державних і недержавних фінансів вважається такий, що сприяє оптимальному зростанню національного доходу. Під останнім розуміється макроено-номічний стан співвідношення доходів і витрат у складі бюджетів усіх учасників національного господарства, що забезпечують оптимум процесів зберігання, накопичення та споживання | Складові фінансової політики: — бюджетно-податкова; — грошово-кредитна; — інвестиційна; — страхова; — амортизаційна; — валютна; — митна; — інші |
Механізм реалізації фінансової політики держави включає такі елементи:
— розробка концепції розвитку фінансової системи держави;
— визначення основних напрямів використання фінансової системи в економічній політиці держави;
— складання цільових програм щодо розвитку загальнодержавних та територіальних фінансів;
— розробка конкретних заходів реалізації концепції, напрямів та програм.
Фінансова політика держави як макроекономічний механізм управління включає стратегію і тактику управління.
Фінансова стратегія включає дії держави щодо стратегічного розвитку її фінансової системи. Вона розуміється як загальний напрям і методи досягнення поставленої мети і спря-
фінансова політика та фінансовий механізм
мована на вироблення цільових програм, для реалізації яких необхідні час і великі фінансові ресурси. Це політика, що розрахована на довготермінову перспективу і вирішення глобальних завдань соціально-економічного розвитку країни.
фінансова тактика — це поточна політика, спрямована на вирішення конкретних завдань відповідного періоду, що випливають із розробленої фінансової стратегії. Вона включає конкретні методи та засоби досягнення поставленої мети за конкретних умов, що дають змогу зосередити зусилля на варіантах рішення, які не суперечать прийнятій стратегії.
З погляду основних напрямів впливу фінансів на економіку країни до складу фінансової політики держави входять: бюджетна, податкова, грошово-кредитна, інвестиційна, валютна, страхова, амортизаційна, митна, з управління фінансами та фінансовий контроль.
Бюджетна політика — це комплекс юридичних, економічних, організаційних заходів під час складання бюджетів, регулювання бюджетного процесу, управління бюджетним дефіцитом, організації бюджетного контролю. Вона виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх витрачання на різні потреби держави.
Податкова політика найтісніше пов'язана з бюджетною політикою, становить систему заходів держави у галузі оподаткування.
Бюджетно-податкова {або фіскальна) політика має створювати сприятливі умови для виробничої та фінансової діяльності суб'єктів господарювання. Поняття бюджетно-податкової політики держави можна розглядати у вузькому та широкому розумінні (табл. 3.2).
Отже, бюджетно-податкова політика є складовою фінансової політики держави. Зауважимо, що в розвинутих країнах через державний бюджет перерозподіляють від ЗО до 50 % ВВП. Найчастіше її ототожнюють з фіскальною політикою.
Цілями бюджетно-податковою політики в Україні з позицій здійснюваних нині економічних перетворень є:
— подолання спаду виробництва та стабілізація економіки;
— стимулювання розвитку пріоритетних сфер діяльності та структурних перетворень;
досягнення різкого структурного зрушення економічних пропорцій на користь тих виробників, які працюють безпосередньо на задоволення потреб населення;
Тема З
Таблиця 3.2. Бюджетно-податкова політика
| У вузькому розумінні | У широкому розумінні |
| Політика формування, виконання та регулювання державного бюджету країни | Заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфля-ційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому; маніпулювання державними видатками та доходами з метою впливу на економічний розвиток суспільства |
— стримування інфляційних процесів;
— забезпечення достатніх надходжень до бюджету для фінансування невідкладних соціальних програм;
— створення найсприятливіших умов для стимулювання ділової інвестиційної активності, розвитку підприємства тощо.
Основні функції бюджетно-податкової політики представлено в табл. 3.3.
Таблиця 3.3. Основні функції бюджетно-податкової політики
| Фіскальна функція | Функція економічного регулювання | Функція вирівнювання доходів |
| Бюджетно-податкова політика забезпечує необхідні ресурси для урядової діяльності, а саме: — на військово- оборонні витрати; — на реалізацію економічних і соці альних програм; — на інші заходи | Податки та видатки бюджету використовуються як інструменти управління економікою та досягнення певних цілей економічної політики (економічного зростання, структурної перебудови тощо) | Бюджетно-податкове регулювання виступає як інструмент перерозподілу ВВП за допомогою оподаткування, а також системи трансфертних виплат бідним, безробітним, інвалідам, сиротам та ін. |
ь.
фінансова політика та фінансовий механізм
фіскальна (бюджетно-податкова) політика — це сукупність заходів, що здійснюються шляхом маніпулювання державним бюджетом: державними видатками та оподаткуванням для досягнення повної зайнятості, зростання виробництва, зниження інфляції.
Податки і державні видатки є основними інструментами фіскальної політики.
Основні цілі фіксальної політики відображено на рис. 3.2.
Державні Закупівлі
трансферти
Шляхом зміни податків та державних витрат держава здійснює регулювання економіки. Кейнсіанці визначали дуже важливу роль фіскальної (бюджетно-податкової) політики, за допомогою якої можна впливати та стимулювати сукупний попит та сукупні витрати.
Тема З
Фіскальна політика має дві основні форми, або типи.
1. Дискреційна, або активна, фіскальна політика — це
свідоме маніпулювання податками та державними видатками
з боку органів законодавчої та виконавчої влади з метою зміни
реального обсягу національного виробництва та зайнятості,
контролю за інфляцією, прискорення темпів економічного
зростання.
Є двох видів:
а) стимулююча фіскальна політика:
— збільшення державних видатків;
— зниження податків;
— одночасне поєднання першого та другого.
Ця політика проводиться в період економічного спаду та безробіття, але внаслідок її проведення може збільшитися дефіцит бюджету, що може, у свою чергу, призвести до інфляції;
б) стримуюча фіскальна політика:
— зниження державних видатків;
— збільшення податків;
— одночасне поєднання першого та другого.
Ця політика проводиться в період високої інфляції та спрямована на скорочення дефіциту державного бюджету.
2. Автоматична, або пасивна, фіскальна політика здій
снюється за допомогою "вбудованих стабілізаторів" (податків
та державних витрат, трансфертів). Необхідні зміни в рівні
державних видатків і податків вводяться автоматично. Це так
звана автоматична, або вбудована, стабільність.
Вбудовані стабілізатори — це будь-який захід, що зумовлює тенденцію до збільшення дефіциту державного бюджету в період економічного спаду або скорочення дефіциту бюджету в період економічного зростання та інфляції, без спеціальних активних заходів з боку уряду та законодавчої влади.
Недоліками фіскальної політики вважають: часовий лаг (термін) між прийняттям рішення та його впливом на економіку; адміністративні затримки (бюджетний процес, зміни податкового законодавства вимагають визначеного терміну і можуть мати довгостроковий характер).
Державний бюджет завдяки фіскальній політиці в період економічного зростання та інфляції повинен матирестриктив-ний (стримуючий) вплив; а у період економічного спаду та безробіття — експансивний (стимулюючий) вплив.
За допомогою вбудованих стабілізаторів амортизується економічний спад та обмежується зростання.
Фінансова політика та фінансовий механізм_______________________
Наступною складовою фінансової політики є грошово-кредитна політика.
Грошово-кредитна (монетарна) політика становить комплекс дій та заходів держави у сфері грошового ринку, а також сукупність економічних методів, спрямованих на управління рухом кредитного капіталу. Дії грошово-кредитної політики спрямовані на регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк. Вони охоплюють ринок грошей, ринок капіталів, ринок цінних паперів. НБУ здійснює грошово-кредитну політику з метою впливу на грошову масу в обігу, обсяги кредитування, темпи інфляції, стан платіжного балансу.
Об'єктами монетарної політики є такі змінні грошового ринку:
— пропозиція (маса) грошей;
— ставка процента;
— валютний курс;
— швидкість обігу грошей та ін.
Основними інструментами грошово-кредитної політики є такі:
1) облікова, або дисконтна, політика, механізм якої полягає в регулюванні облікової ставки центрального банку, за якою він надає позички комерційним банкам у порядку їх рефінансування;
2) регулювання норми обов'язкових резервів для комерційних банків та інших депозитних установ, які повинні зберігати частину залучених коштів на кореспондентських рахунках У центральному банку без права їх використання і виплати процентів за ними;
3) операції на відкритому ринку, що пов'язані з купівлею та продажем цінних паперів центральним банком на ринку Цінних паперів; у країнах з розвинутими ринковими відносинами вони є найбільш поширеним методом грошово-кредитного регулювання.
Валютна політика — це сукупність економічних, юридичних та організаційних форм і методів у галузі валютних відносин, що здійснюються державою та міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Регулювання курсу національної валюти здійснюється за допомогою валютних інтервенцій Центрального банку, які впливають на попит і пропозицію національної валюти та іноземних валютних цінностей у країні.
D
Тема З
Інвестиційна політика — це політика, пов'язана з державними та приватними інвестиціями на розвиток тих галузей та окремих підприємств, що мають найважливіше значення і визначають науково-технічний прогрес. Держава повинна заохочувати вітчизняних та іноземних інвесторів шляхом надання їм різноманітних пільг (податкових, амортизаційних та інших).
Політика щодо управління фінансами та фінансового контролю становить систему заходів управління фінансами, фінансовим механізмом, здійснення фінансового контролю в державі.
3.2. Фінансовий механізм
Фінансова політика реалізується за допомогою фінансового механізму, який становить досить складну систему впливу на різні сторони фінансової діяльності окремих суб'єктів. Основним вектором цього впливу є взаємовідносини держави, яка виробляє та реалізує фінансову політику, із суб'єктами господарювання, що забезпечують виробництво ВВП.
Фінансовий вплив на соціально-економічний розвиток, який лежить в основі формування і реалізації фінансової політики, здійснюється не автоматично сам по собі, а через фінансовий механізм, який відображає напрями, характер і сутність функціонування фінансів у суспільстві.
Фінансовий механізм — це сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.
Структура фінансового механізму досить складна. До неї належать різні елементи, що відповідають різноманітності фінансових відносин. До структури фінансового механізму входять п'ять взаємопов'язаних елементів (рис. 3.3): фінансові методи, фінансові важелі, правове забезпечення, нормативне забезпечення, інформаційне забезпечення.
Кожна сфера та ланка фінансового механізму є складовою єдиного цілого. Вони взаємопов'язані. Разом з тим сфери та ланки функціонують відносно самостійно. Ця обставина зумовлює необхідність постійного узгодження складових фінансового механізму.
|
Тема З
Фінансовий метод можна визначити як засіб впливу фінансових відносин на господарський процес. Фінансові методи діють у двох напрямах: управління рухом фінансових ресурсів та ринковими комерційними відносинами, пов'язаними зі зміною витрат і результатів, з матеріальним стимулюванням і відповідальністю за ефективне використання грошових фондів. Дія фінансових методів виявляється в утворенні та використанні грошових фондів.
Серед фінансових методів особливе місце займає фінансове планування.
Фінансове планування — це діяльність щодо формування та використання цільових централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, які спрямовуються на розширене відтворення та на задоволення поточних потреб держави.
Основними завданнями фінансового планування є:
— визначення джерел та обсягів грошових ресурсів, необхідних для розширеного відтворення, їх розподіл між секторами економіки;
— зосередження в руках держави централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для успішного виконання державних функцій;
— забезпечення необхідних пропорцій у розподілі та використанні грошових ресурсів;
— стимулювання найбільш ефективного використання трудових і матеріальних ресурсів.
У фінансовому плануванні використовуються спеціальні методи: метод коефіцієнтів, нормативний, балансовий.
Фінансовий важіль є засобом дії фінансового методу. До фінансових важелів належать: прибуток, доходи, амортизаційні відрахування, економічні фонди цільового призначення, фінансові санкції, орендна плата, процентні ставки за кредитами, депозитами, облігаціями та ін. (рис. 3.3).
Правове забезпечення функціонування фінансового механізму включає законодавчі акти, постанови, накази, циркулярні листи та інші правові документи органів управління. Залучення юридичних норм дає змогу встановити єдині правила організації фінансових зв'язків, захистити економічні інтереси суспільства, проводити єдину політику у сфері фінансів, забезпечити фінансову дисципліну.
Нормативне забезпечення включає інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки, ліміти та резерви.
Фінансова політика та фінансовий механізм
Інформаційне забезпечення складається з різного типу статистичної, економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації- Сюди належать повідомлення про фінансову стійкість і платоспроможність партнерів та конкурентів, про ціни, курси, дивіденди на товарному, фондовому, валютному ринках. Той, хто володіє інформацією, володіє і фінансовим ринком.
Основні методи фінансового впливу на соціально-економічний розвиток — це фінансове забезпечення і фінансове регулювання. Оскільки ці два методи є глобальними й узагальнюючими та включають окремі часткові методи, то їх можна виділити як структурні підсистеми фінансового механізму, що характеризують зміст впливу фінансів на різні аспекти розвитку суспільства. Установлення пріоритетності того чи іншого методу лежить в основі визначення напрямів фінансової політики держави. Чим вищий рівень розвитку суспільства й економіки, тим більша роль фінансового регулювання.
Структурну будову фінансового механізму подано на рис. 3.4і.
Фінансове забезпечення регулюється на основі відповідної системи функціонування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування. Різні форми фінансового забезпечення використовують на практиці одночасно через установлення отриманого для певного етапу розвитку суспільства співвідношення між ними.
Фінансове регулювання полягає у регламентуванні розподільчих відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Оскільки фінанси є розподільчими й перерозподільчими відносинами, то фінансові методи регулювання, по суті, — це метод розподілу. Є два методи розподілу доходів: сальдовий і нормативний.
У складі фінансового механізму створюється набір фінансових інструментів, за допомогою яких здійснюється вплив на різні сторони суспільного розвитку.
Видами таких інструментів є податки, внески і відрахування, субсидії та дотації. Конкретний склад фінансових інструментів постійно змінюється залежно від завдань фінансової політики.
Управління фінансовим механізмом ґрунтується на використанні відповідних важелів.
Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2°01. - С. 57.
|
фінансова політика та фінансовий механізм
Сукупність важелів становить систему управління фінансовим механізмом. За напрямом своєї дії вони поділяються на дві групи: стимули і санкції.
Крім того, важелі керування фінансовим механізмом поділяються на окремі види. Насамперед це принципи, умови і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, порядок здійснення витрат, умови і принципи фінансування і кредитування.
Принципи — це основоположні елементи системи управління. Принципи визначають характер дії як окремих підсистем та їх елементів, так і механізму в цілому.
Умови формування доходів, нагромаджень і фондів, а також фінансування і кредитування визначаються відповідними законодавчими й нормативними документами.
Надзвичайно важливу роль у системі управління фінансовим механізмом відіграють норми і нормативи, особливо при застосуванні нормативного методу розподільчих відносин.
Функціонування фінансового механізму забезпечується через організаційні структури, які характеризують надбудову суспільства. Це правове регламентування, планування, організація та контроль.
ПРАКТИКУМ
План семінарського заняття
1. Фінансова політика як складова економічної політики держави.
2. Фінансовий механізм.
Теми рефератів
1. Державна політика у сфері фінансів та роль держави у Розвитку економіки.
2. Основні напрями державної фінансової політики в Укра-*ні в період переходу до ринку.
3. Управління фінансами в розвинутих зарубіжних країнах.
Тема З
Контрольні запитання та завдання
1. Охарактеризуйте поняття "фінансова політика".
2. На яких принципах базується фінансова політика?
3. Що є основною метою фінансової політики?
4. Які складові фінансової політики? Охарактеризуйте їх.
5. Які елементи включає механізм реалізації фінансової політики?
6. Які критерії оцінки результативності фінансової політики?
7. Розкрийте особливості фінансової політики України на сучасному етапі.
8. Розкрийте сутність та механізм реалізації бюджетно-податкової політики.
9. Охарактеризуйте типи та інструменти фіскальної політики.
10. Визначте інструменти грошово-кредитної політики.
11. Розкрийте механізм операцій центрального банку на відкритому ринку цінних паперів.
12. Що являє собою фінансовий механізм і які його складові?
13. Охарактеризуйте фінансові методи та фінансові важелі.
14. Як змінюються методи управління фінансами в умовах переходу до ринку?
15. Через які організаційні структури забезпечується функціонування фінансового механізму?
Тести
1. Складовими фінансового механізму є:
1) фінансові методи;
2) фінансові важелі;
3) правове забезпечення;
4) нормативне й інформаційне забезпечення;
5) фінансові ресурси;
6) всі відповіді правильні.
2. Фіскальна політика може бути:
1) стимулюючою;
2) стримуючою;
3) автоматичною;
4) всі відповіді правильні.
J
фінансова політика та фінансовий механізм
3. У складі фінансової політики виділяють:
1) бюджетно-податкову;
2) грошово-кредитну;
3) дивідендну;
4) міжнародну;
5) всі відповіді правильні.
4. Суть фінансового планування полягає у:
1) визначенні організаційно-правових форм підприємств;
2) проведенні оцінки фінансової стратегії;
3) визначенні фінансових можливостей держави для забезпечення розвитку її економіки.
5. Як співвідносяться поняття "фінансова політика" і "фінан
совий механізм":
1) фінансова політика реалізується через фінансовий механізм;
2) фінансовий механізм визначає фінансову політику?
6. Фінансова політика — це:
1) дія економічних законів у фінансовій сфері;
2) діяльність підприємств, організацій та установ у сфері фінансів;
3) сукупність фінансових розподільчих і перерозподільчих заходів, які здійснює держава через фінансову систему.
7. Фінансовий механізм — це:
1) фінансові відносини з приводу розподілу ВВП;
2) сукупність суб'єктів і об'єктів фінансового розподілу;
3) система встановлених державою форм та методів організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.
8. Нормативне забезпечення функціонування фінансового
механізму не включає:
1) інструкції;
2) нормативи;
3) кредити;
4) норми;
5) методичні вказівки;
6) всі відповіді правильні.
Тема З
9. Методами фінансового планування є:
1) нормативний;
2) балансовий;
3) метод коефіцієнтів;
4) всі відповіді правильні.
10. Фіскальна політика — це:
1) бюджетно-податкова політика;
2) кредитна політика;
3) всі відповіді правильні.
Завдання 1
До даних термінів доберіть єдине правильне визначення серед тих, що наведені нижче.
Терміни
1. Фінансова політика.
2. Фінансові ресурси держави.
3. Фінансовий механізм.
4. Фінансовий метод.
5. Правове забезпечення.
6. Внутрішні фактори, які впливають на фінансову політику.
7. Зовнішні фактори, які впливають на фінансову, політику.
Визначення
А. Форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, стан розвитку економіки, організація грошового обігу тощо.
Б. Закони України, постанови Верховної Ради, укази Президента, накази та листи міністерств, інші документи.
8. Система державних заходів, спрямованих на мобіліза
цію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для за
безпечення економічного і соціального розвитку держави.
Г. Сукупність форм і методів створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення.
Д. Економічні взаємовідносини з іншими державами, інтеграція у світові економічні системи тощо.
Фінансова політика та фінансовий механізм
Є. Засіб впливу фінансових відносин на господарський процес-
JK- Сукупність усіх цільових фондів грошових коштів держави, необхідних для її функціонування.
Завдання 2
Знайдіть хибні твердження серед запропонованих.
1. Відповідно до концентрації капіталу необхідність втручання держави в економіку зменшується.
2. Фінансова політика не впливає на процес реалізації сукупного суспільного продукту.
3. Фінансова політика спрямована на формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів.
4. Держава здійснює безпосереднє управління всіма фінансовими ресурсами країни.
5. Закони у сфері фінансів приймає Міністерство фінансів України.
6. Фінансовий механізм — це засіб реалізації фінансової політики.
7. Фінансова стратегія включає дії держави щодо стратегічного розвитку її фінансової системи.
8. Державне казначейство входить до системи органів державної законодавчої влади.
9. Рахункова палата України — це постійно діючий вищий орган державного фінансово-економічного контролю.
10. Державне казначейство складає проект Державного бюджету України.
3 Фінанси 65
Тема 4