ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Тема 1.1. Загальні основи педагогіки вищої школи як науки та навчальної дисципліни

Компетенції (прогнозовані результати навчання)

Знання: основних понять теми; предмета, категорій та завдань педагогіки вищої школи на сучасному етапі; методів науково-педагогічного дослідження; методологічних основ та функцій педагогіки вищої школи.

Уміння:аналізувати основні методологічні засади педагогіки вищої школи як науки, обгрунтовувати зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками.

 

1. Предмет, категорії та основні завдання педагогіки вищої школи.

2. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук та її зв’язок з іншими науками.

3. Сучасні методологічні аспекти педагогіки вищої школи.

3.1 Методологія педагогіки вищої школи у світлі сучасної парадигми науки.

3.2. Методи науково-педагогічного дослідження.

 

Основні поняття теми: педагогіка вищої школи, об’єкт, предмет педагогіки вищої школи, освіта, навчання, виховання, розвиток, педагогічне дослідження, методика, методи дослідження.

 

ОПОРНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ

наука про закономірності навчання та виховання студентів, а також їх наукову та професійну підготовку як фахівців вищої кваліфікації відповідно до вимог держави.  
ПЕДАГОГІКА

ВИЩОЇ

ШКОЛИ

 

дослідження закономірностей навчання, виховання і розвитку студентів та розробка на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки кваліфікованого фахівця.  


ПРЕДМЕТ

ПЕДАГОГІКИ

ВИЩОЇ ШКОЛИ

 

І. Методологічні категорії: – педагогічна теорія; – педагогічна концепція; – педагогічна ідея; – педагогічна закономірність; – педагогічний принцип. ІІ. Процесуальні категорії: – освіта, навчання, виховання, розвиток, формування особистості; – навчально-виховний процес. ІІІ. Суттєві категорії: – компетенції навчання; – принципи, форми, методи і засоби навчання та виховання; – управління навчально-виховним процесом.  

 

 


КАТЕГОРІЙНО-

ПОНЯТІЙНИЙ

АПАРАТ

ПЕДАГОГІКИ

ВИЩОЇ

ШКОЛИ

 

 

– аналіз соціально-історичних характеристик системи вищої освіти; – аналіз змісту, форм і методів навчання, розвитку і виховання студентів у вищому навчальному закладі; – аналіз методів контролю і оцінки результатів навчальної діяльності студентів на основі системного підходу; – розробка нових технологій навчання і виховання у вищому навчальному закладі; – розкриття педагогічних закономірностей формування студентів як майбутніх фахівців.

 


 

ЗАВДАННЯ

ПЕДАГОГІКИ

ВИЩОЇ

ШКОЛИ

 

 

– аналітична; – прогностична; – проективно-конструктивна.


ФУНКЦІЇ

ПЕДАГОГІКИ

ВИЩОЇ ШКОЛИ

 

Система педагогічних наук: – історія педагогіки; – порівняльна педагогіка; – дефектологія; – вікова педагогіка (дошкільна, шкільна, педагогіка вищої школи, педагогіка дорослих чи андрогогіка). Зв'язок з іншими науками: – педагогічна психологія; – логіка; – філософія; – соціологія; – методика викладання дисциплін у вищій школі.

 

 

МІСЦЕ

ПЕДАГОГІКИ

В СИСТЕМІ

ПЕДАГОГІЧНИХ

НАУК ТА

ЗВ’ЯЗОК ЇЇ

З ІНШИМИ

НАУКАМИ

 

– цілісного вивчення педагогічного явища чи процесу; – комплексного використання методів дослідження під час вивчення проблем педагогіки; – об’єктивності; – єдності навчання і виховання особистості; – вивчення колективу й особистості; – вивчення явища в зміні, розвитку; – історизму; – глибинного розгляду досліджуваної проблеми; – педагогічної ефективності.  


ПРИНЦИПИ

НАУКОВО-

ПЕДАГОГІЧНОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ

– емпіричні (спостереження, опитування, тестування, рейтинг, вивчення продуктів діяльності досліджуваних робіт, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент); – теоретичні (метод вивчення нормативних та інструктивно-методичних документів з досліджуваної проблеми; аналізу документації вищого навчального закладу; історико-генетичний метод; метод моделювання; аналізу, синтезу, класифікації, типологізації, абстрагування, порівняння, узагальнення; – математичні (реєстрація, ранжування, шкалування) і статистичні.  


МЕТОДИ

НАУКОВО-

ПЕДАГОГІЧНОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ

 

За останні десятиліття серед педагогічних наук України особливо інтенсивно розвивається педагогіка вищої школи, яка розкриває особливості організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закла­дах, специфічні проблеми здобуття вищої освіти в нашій державі.

Педагогіка вищої школи – це наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Предметом педагогіки вищої школи є процес форму­вання духовно багатого спеціаліста вищої кваліфікації різних галузей економіки, науки, техніки, культури, освіти тощо.

Педагогіка вищої школи, пов'язана перед­усім з науками психолого-педагогічного циклу: історією педагогіки, віковою педагогікою (дошкільною, шкільною, педагогікою дорослих чи андрогогікою), дефектологією, професійними педагогіками, порівняльною педагогікою, соціальною педагогікою, гендерною пе­дагогікою частковими, або предметними методиками.

Категорії як найбільш загальні поняття науки в різних галузях педагогіки не відрізняються за назвами (виховання, навчання, освіта), однак вони мають свою специфіку за­лежно від того, який ступінь навчання розглядають.

Підготовка фахівця з вищою освітою передбачає вихо­вання, професійну освіту і навчання.

Під вихованням сту­дентської молоді розуміють формування протягом навчан­ня у вищому навчальному закладі морально-психологічної готовності самовіддано працювати за обраним фахом.

Осві­та студентів передбачає оволодіння загальними і професій­ними знаннями, виробничими уміннями і навичками згід­но з профілем.

Навчання студентів охоплює увесь процес фахової підготовки спеціаліста з вищою освітою, знання якого завжди можуть бути застосовані на практиці.

Педагогіка вищої школи, як і інші галузі загальної пе­дагогіки, може розв'язувати поставлені завдання лише у взаємодії з іншими науками. Зміцнюючи й удосконалюю­чи ці зв'язки, педагогіка запозичує й інтерпретує відповід­но до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які до­помагають глибше проникнути в суть навчання і вихован­ня та розробляти їх теоретичні основи. Так, філософські науки дають змогу педагогіці вищої школи визначити суть і цілі виховання, об'єктивно врахувати дію загальних за­кономірностей розвитку суспільства, надають оперативну інформацію про зміни, які відбуваються в науці й су­спільстві, сприяють коригуванню спрямованості вихован­ня.

Особливе значення для педагогіки вищої школи має її зв'язок із психологією, яка вивчає загальні закономір­ності і механізми функціонування психіки людини, її особистісного формування, розвитку, самоактуалізації, різноманітних психічних, психологічних і соціально-психологічних зв'язків та залежностей. Педагогіка обґрунтовує гуманістичні прийоми, способи та форми навчання й виховання. Кожний розділ педагогіки ґрун­тується на відповідному розділі психології (наприклад, дидактика – на закономірностях функціонування пізна­вальних, емоційних, вольових і мотиваційних процесів людини; теорія виховання – на психології особистості та психології групи; теорія управління навчально-виховним закладом – на психології управління). Інте­грація наук сприяє виникненню суміжних галузей, на­приклад педагогічної психології, яка зосереджена на вивченні психологічних закономірностей, умов, чинни­ків і механізмів навчання та виховання.

Педагогіка тісно пов'язана із фізіологією. Для розумін­ня механізмів управління фізичним і психічним розвит­ком студентів важливо знати закономірності життєдіяльності організму загалом і окремих його систем. Останнім часом посилився зв'язок педагогіки з меди­циною. Зумовлено це передусім процесами гуманізації виховання, а також серйозними проблемами, пов'язани­ми із здоров'ям громадян країни. На стику екології, біо­логії, медицини, психології виникла спеціальна наука про здоров'я – валеологія. Оскільки педагогіка вищої школи є наукою соціаль­ною, актуальні її зв'язки із соціологією – наукою про ста­новлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і процесів; про механізми і принципи їх взаємодії. Нові можливості для дослідження процесів виховання і навчання відкриває перед педагогікою кібернетика. Використовуючи її дані, педагогічна наука розробляє за­кономірності, способи і механізми управління навчальним процесом.

Послуговується педагогіка і відомостями юриспруден­ції, економіки, екології, етнографії, етнології, історії, тех­нічних наук, водночас збагачуючи їх своїми відкриттями.

Зв'язки педагогіки вищої школи з іншими науками зу­мовлені спільністю їх об'єктів і реалізуються як взаємо­вплив, взаємодія, взаємопроникнення.

Розвиваючись у єдності теоретичних і практичних ас­пектів, педагогіка вищої школи ставить перед собою такі основні завдання (М. Фіцула):

– вироблення методологічних та теоретичних, методич­них засад професійної освіти в сучасній педагогіці;

– формування концепцій змісту освіти і процесу на­вчання для різних типів вищих навчальних закладів (з урахуванням тенденцій розвитку відповідних галузей науки, техніки, культури);

– визначення закономірностей становлення особис­тості в умовах вищого навчального закладу;

– вироблення концептуальних засад проектування освітніх систем інноваційного типу;

– розв'язання проблем гуманізації та гуманітаризації вищої освіти на сучасному етапі;

– теоретичне обґрунтування моделі випускника в умовах багаторівневої вищої освіти;

– розроблення педагогічних основ професійного ста­новлення викладача вищої школи;

– педагогічне забезпечення функціонування екстер­нату у вищому навчальному закладі;

– теоретичні та методичні засади розроблення дер­жавних стандартів вищої освіти;

– педагогічні технології у вищій школі: теоретичні основи і проектування;

– інтеграція навчальних курсів, поєднання індивіду­альних, групових і колективних форм навчальної діяль­ності;

– розроблення теоретичних і методичних засад блоч­но-модульної організації навчання у вищому навчальному закладі;

– порівняльне вивчення розвитку вищої освіти в ос­вітніх системах різних країн;

– диференційований підхід у навчанні як засіб профе­сійного та особистісного розвитку студентів;

– організація самостійної роботи студентів вищого навчального закладу в умовах нової парадигми вищої освіти;

– розроблення дидактичних концепцій розвитку творчих здібностей студентів;

– демократизація навчального процесу;

– організація наукової діяльності майбутніх фа­хівців;

– формування пізнавальних інтересів студентів у про­цесі професійної підготовки;

– визначення шляхів навчально-виховної роботи з об­дарованими студентами;

– формування педагогічної майстерності викладача вищого навчального закладу;

– педагогічна діагностика в системі вищої освіти;

– вироблення теоретичних засад відбору контингенту студентів вищих навчальних закладів і наукових засад підготовки фахівців вищої кваліфікації в аспірантурі та докторантурі.

Реалізація завдань педагогіки вищої школи відбува­ється у процесі її теоретичних пошуків, реальної педаго­гічної практики, постійної спрямованості на її удоскона­лення, на відповідність реаліям сьогодення.

Педагогіка як на­ука розвивається завдяки пошуково-дослідній роботі, тоб­то педагогічним дослідженням.

Педагогічне дослідження – це процес формування нових педаго­гічних знань; вид пізнавальної діяльності, спрямований на роз­криття об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку.

Педагогічне дослідження має на меті виявлення об'єк­тивних закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості. Воно спрямоване насамперед на вивчення предметної діяльності особистості як головного джерела її соціального формування і виховання.

У педагогіці виконуються фундаментальні і при­кладні педагогічні дослідження. Фундаментальні до­слідження покликані розкрити сутність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної ді­яльності, дати її наукове обґрунтування. Прикладні до­слідження охоплюють питання, безпосередньо пов'язані з практикою.

До категоріаль­ного апарату педагогічного дослідження відносять: кон­кретно сформульовану педагогічну проблему і тему, об'єкт, предмет, гіпотезу, мету, завдання дослідження.

Методологічні засади педагогічного дослідження складають:

– філософська методологія, що виражає світогляд­ну інтерпретацію результатів наукової діяльності, форм і методів наукового мислення у відображенні дійсності;

– опора на загальнонаукові принципи, форми, підхо­ди до відображення дійсності (системний підхід, моделю­вання, статистична картина світу);

– конкретна наукова методологія (сукупність мето­дів, форм, принципів у конкретній науці);

– дисциплінарна методологія, що стосується частини науки (дидактика);

– методологія міждисциплінарних досліджень.

Принципи організації педагогічних досліджень. Ефек­тивність педагогічного дослідження зумовлюється дотри­манням певних принципів (О. Цокур): принципу об'єктивності, принципу врахування неперервних змін, розвитку досліджуваних явищ, принципу виділення основних факторів, які ви­значають кінцевий результат, принципу врахування об'єктивних суперечностей, що притаманні педагогічним явищам та процесам, принципу єдності історичного та логічного, принципу концептуальної єдності педагогічних до­сліджень, принципу поєднання аспектного і цілісного підхо­дів, принципу системності.

Організовуючи до­слідження конкретної педагогічної проблеми, слід дотри­муватися певної послідовності:

– Визначення проблеми дослідження.

– Ґрунтовне вивчення встановлених наукою фактів, положень, висновків. Вивчення практики організування навчально-вихов­ного процесу. Формулювання гіпотези (наукового припущення), ймовірного висновку дослідження.

– Проведення експериментальної роботи.

– Вивчення передового досвіду з досліджуваної проб­леми.

– Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.

– Узагальнення результатів дослідження, формулю­вання наукових висновків, доведення або спростування гі­потези.

– Оформлення результатів дослідження.

У процесі педагогічного дослідження, організованого з метою отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження.

Метод науково-педагогічного дослідження–шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів форму­вання особистості, встановлення об'єктивних закономірностей навчання і виховання.

Методи педагогічного дослідження поділяють на три гру­пи: методи емпіричного дослідження, методи теоретичного дослідження і методи кількісного оброблення результатів.

Емпіричні методи педагогічного дослідження спрямовані на пізнання дійсності. До них належать педагогічне спостереження, опитування (бесі­да, інтерв'ю, анкетування), аналіз змісту педагогічної до­кументації і результатів діяльності, рейтинг, тестування, експертна оцінка, педагогічний експеримент.

Методи теоретичного педагогічного дослідження включають індукцію і дедукцію, аналіз і синтез, порівняння, класифікацію, абстрагування і конкретизацію, уявний експеримент.

Методи кількісного оброблення результатів педагогіч­ного дослідженнявикористовують для кількісного ана­лізу фактичного матеріалу, отриманого у процесі дослі­дження. Вони надають процесу дослідження чіткості, структурованості, раціональності, ефективності при опра­цюванні великої кількості емпіричних даних. Широко ви­користовують такі їх види: реєстрування, ранжування, моделювання метод вимірювання.

Отже, педагогіка послуговується широким арсеналом наукових методів дослідження, і всі вони спрямовані на отримання достовірних даних про педагогічну реаль­ність.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте предмет педагогіки вищої школи.

2. Педагогіку називають наукою і мистецтвом. Викладіть свою точку зору на дану проблему.

3. Розкрийте сутність основних категорій педагогіки вищої школи.

4. Обгрунтуйте зв’язки педагогіки вищої школи з іншими науками.

5. З’ясуйте різницю між фундаментальними і прикладними педагогічними дослідженнями.

6. Охарактеризуйте основні теоретичні методи науково-педагогічного дослідження.

Завдання для самостійної роботи