Тема 1.2. Студенство як соціальна група та її психологічні особливості
Компетенції (прогнозовані результати навчання)
Знання: основних психологічних особливостей студентської групи та її структури, міжособистісних стосунків у студентській групі, функцій студентського самоврядування.
Уміння: визначати основні поняття теми, ознаки студентського колективу якості лідера студентської групи, доводити, що спілкування та спільна діяльність у студентській групі є джерелом становлення колективних взаємин; визначати і обґрунтовувати роль студентського самоврядування у життєдіяльності студентів, студентської академічної групи в її становленні, розвитку та функціонуванні
1. Психологічні особливості студентської групи, її структура.
2. Міжособистісні стосунки в студентській групі.
3. Студентське самоврядування та його значення у життєдіяльності студентської групи.
Основні поняття теми: студентська академічна група, студентський колектив, міжособистісні взаємини, конформізм, навіюваність, ідентифікація, наслідування, лідерство, самоврядування.
ОПОРНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ
| спільність автономна й самодостатня. Первинна, реальна, мала група, офіційно створена, яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи. |
Студентська
група
| – студентська академічна; – студентські наукові гуртки; – трудові студентські групи; – групи художньої самодіяльності та спортивні команди тощо |
Види
студентських
груп
| – асоціація; – кооперація; – формування колективу. |
Основні стадії
розвитку
студентської групи
| – неадекватна оцінка партнера; – завищена самооцінка окремих студентів; – перекручення окремими студентами інформації один про одного; – авторитаризм лідера групи; – некоректне ставлення один до одного; – непорозуміння один з одним. |
Причини протиріч
у колективі
студентської
групи
| – групова ідентифікація; – соціальна презентація; – соціальна фасилітація; – соціальна інгібіція; – соціальна лінь; – децентрація; – навіювання; – переконування; – соціальні очікування; – соціальне порівняння; – наслідування; – взаємний потяг. |
Механізми
групового
впливу на
членів групи
| – достатня поінформованість студента про мету та завдання групи; – довіра та висока вимогливість один до одного; – відповідальність кожного за справи групи; – доброзичлива критика; – задоволеність міжособистісним спілкуванням. |
Ознаки
позитивного
мікроклімату
групи
| – зацікавленість у досягненні групової мети; – енергійність; – ініціативність і соціальна активність; – емоційна стійкість; – упевненість у собі; – організаторські здібності; – досвід, розумові здібності; – доброзичливість і емпатія. |
Основні якості
лідера групи
| – виконання завдань із врахуванням інтересів студентів для забезпечення ефективної навчально-професійної діяльності; – соціальна спрямованість кожного члена органу самоврядування; – сприяння підготовці студентів як фахівців з вищою освітою до управлінської діяльності. |
Функції
студентського
самоврядування
В адаптації студента до навчання у вищій школі значна роль належить студентській групі, якщо вона стає колективом із позитивним мікрокліматом, референтною (значущою) групою для нього. Студентська група– спільність автономна й самодостатня.
Дослідженню соціально-психологічних явищ у студентській групі та закономірностей її функціонування приділяється значна увага у психології (І.П.Волкова, Н.В.Кузьміна, В.Т.Лісовський, М.М.Обозов, Л.М.Жалдак, П.Г.Лузан, В.А.Семиченко та ін.).
За період навчання студент може бути членом таких груп: студентська академічна, студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари й проблемні групи, групи художньої самодіяльності та спортивні команди, студентські групи особистих симпатій, приязні, взаємної привабливості тощо. Студентів у групі поєднує: спільна мета; спільна навчально-професійна діяльність; однорідність складу групи за віком; висока поінформованість один про одного; високий рівень самоврядування.
У структурі студентської групи є дві підструктури: офіційна та неофіційна:
Стадії розвитку студентської групи: 1 стадія – асоціація, 2 стадія – кооперація, 3 стадія – студентська академічна група стає колективом.
Ознаки студентського колективу:
– Кожен член групи безумовно приймає на себе цілі та завдання спільної навчально-професійної діяльності, яка вже має високу ефективність.
– Група характеризується високим рівнем організованості та згуртованості – це команда однодумців.
– Багато членів групи мають статус неформального лідера.
– В офіційних керівників виявляється демократичний стиль керівництва.
– Для кожного члена групи вона стає референтною.
Важливе значення мають і міжособистісні стосунки в студентській групі. Причиноюпротирічу студентській групі можуть бути; неадекватна оцінка партнера; завищена самооцінка окремих студентів; порушення почуття справедливості; перекручення окремим студентом інформації про іншого; авторитаризм лідера групи загалом або окремої малої групи; некоректне ставлення один до одного; непорозуміння один із одним.
Колектив здатний розв'язувати завдання через психологічний вплив на кожного студента. Механізмигруповоговпливу: групова ідентифікація, соціальні презентації, соціальна інгібіція, децентрація, навіювання, переконування, соціальні очікування, порівняння, наслідування.
Якщо ж у групі існує піддатливість груповому тиску, «як всі, так і я», то це веде до байдужості. Причинами конформізму є: по-перше, неможливість перевірити інформацію, коли людина змушена довіряти думці більшості; по-друге, людина підлягає впливу, прагне до встановлення позитивних зв'язків із групою, щоб уникнути конфлікту, неприємностей. Дане психологічне явище має як позитивне, так і негативне значення. З одного боку, конформізм є одним із механізмів згуртування людей у групи, передачі соціального досвіду, культури, традицій і норм поведінки; з іншого – конформізм може породжувати лицемірство, пристосовництво, «людину-флюгера».
Важливе значення з погляду виховних можливостей студентської академічної групи має те, чи набуває вона для студента статусу референтної групи. Референтна група (еталонна)– це реально існуюча чи уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, за якими вона формує свої життєві ідеали, звіряє дії та вчинки. За умови, якщо академічна група стає для студента референтною, створюється атмосфера психологічного комфорту. Звичайно, це позитивно позначається на розвитку особистості майбутнього фахівця.
Важливим механізмом інтеграції студентів у групі є лідерство. Лідерство– це здатність окремої особистості спонукати інших діяти, «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність. Лідеру мають бути притаманні такі особистісні якості:енергійність, ініціативність, стійкість, упевненість у собі, організаторські здібності, розумові здібності, доброзичливість і емпатія, емоційна привабливість тощо. Лідер здійснює найбільший психологічний вплив на групу загалом і окремих її членів, коли виступає в ролі координатора, організатора групових справ. Проте й роль неофіційного лідера в житті групи неоднозначна. По-перше, він може підвищувати, а може знижувати загальну ефективність у розв'язанні окремих завдань групи. Якщо знижує, то, можливо, треба нейтралізувати вплив такого лідера. По-друге, якщо ефективність діяльності групи підвищується тільки за рахунок неофіційного лідера, то він може встановити з офіційним керівником співробітництво або навіть змінити офіційного лідера. Отже, з боку офіційного лідера стиль керівництва групою повинен бути гнучким, сприяти згуртованості колективу, спрямувати його активність на виконання основних завдань професійної підготовки студентів.
В організації студентських колективів важлива роль належить і органам самоврядування. У Законі України «Про вищу освіту» визначені завданнястудентськогосамоврядування:забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу; забезпечення виконання студентами своїх обов'язків; сприяння навчальній, науковій і творчій діяльності; сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів; сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами; організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями.
Рекомендована література
Основна
1. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с.
2. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.
3. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.
Додаткова
1. Бондаренко О.Ф. Психологічні особливості сучасної студентської молоді та проблеми підготовки психолога-практика // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – № 4. – С. 8-11.
2. Винославська В. Психологічні особливості студентської групи // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 7. – С. 65-70.
3. Лузан П., Зайцева І. Академічна група в контексті проблеми виховання студентської молоді // Освіта і управління. – 2002. – № 1. – С. 151-156.
4. Зебра А.Б. Проблема ефективного управління студентською групою: тренінг розвитку лідерських якостей студентів // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. – № 3. – С. 42-48.
Завдання та запитання для самостійної роботи
1. Проаналізуйте фактори, які характеризують студентство як окрему соціальну групу.
2. Визначчте ознаки студентського колективу як соціального організму, що розвивається. Назвіть фактори, які забезпечують (або гальмують) цей процес.
3. Доведіть, що спілкування та спільна діяльність у студентській групі є джерелом становлення колективних взаємин.
4. Проаналізуйте та обгрунтуйте своє ставлення до висловлювання В.О.Сухомлинського: «У кожного вихованця є сильні та слабкі сторони. Впливати на людину через колектив потрібно тонко та непомітно».
5. З’ясуйте роль лідера у згуртуванні студентського колективу.
6. Обґрунтуйте, чому в сучасних умовах студентське самоврядування в університеті та гуртожитку є рідше виняток, ніж правило.
7. Розкрийте роль куратора студентської академічної групи в її становленні, розвитку і функціонуванні.
Завдання для самостійної роботи
1. Опрацювати першоджерела (конспект, тези).
2. Визначити основні поняття теми, які не подані у глосарії, та виписати їх із поясненням у тематичний словник.
3. Скласти характеристику на свою студентську групу.
4. Розробити рекомендації куратору групи стосовно шляхів оптимізації міжособистісних взаємин і згуртування студентського колективу.