Тема 1.2. Вища освіта України. Система вищої освіти в Україні та управління нею.

Компетенції (прогнозовані результати навчання)

Знання:сутності основних понять теми, принципів побудови системи вищої освіти України, її структури та органів управління; функцій керівника вищого навчального закладу та інших структурних підрозділів; перспектив розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу.

Уміння: обґрунтувати доцільність переходу системи вищої освіти України на рівневу підготовку фахівців.

1. Вища освіта України: освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти.

2. Система вищої освіти України:

2.1. Загальні засади побудови системи вищої освіти України.

2.2. Структура системи вищої освіти.

2.3. Оновлення системи вищої освіти.

3. Управління вищою освітою України.

 

Основні поняття теми: світа вища освіта, університет, класичний університет, академія, інститут, коледж, системи вищої освіти, управління вищою освітою.

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Мета вищої освіти – забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства. Вища освіта має стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил України.

Завдання вищих навчальних закладів – забезпечення якісних освітніх послуг.

Якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства;

Якість освітньої діяльності – сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах мо­же здійснюватись з відривом від виробництва (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєд­нання цих форм (очно-заочна), екстерном, а також як фор­ма дистанційного навчання.

Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.

Закон України «Про вищу освіту» (стаття 7).

 

Освітні рівні вищої освіти

Неповна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь і навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

Освітньо-кваліфікаційні рівні передбачають здобуття певного рівня освіти і кваліфікації.

1. Бакалавр (лат. baccalaurens – увінчаний лаврами) – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на ос­нові повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та про­фесійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці і здатний розв'язувати типові професійні за­вдання, передбачені відповідними посадами у певній га­лузі народного господарства.

2. Магістр (лат. magister – начальник, учитель) – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування і продукування нових знань для розв'язання проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства.

Система вищої освіти України відображає мету і зав­дання суспільства, зумовлена законами його розвитку і ви­ражає політику держави, потреби суспільного розвитку в галузі освіти і виховання спеціалістів вищої кваліфікації. У ній знаходять свій вияв державна політика, рівень економіки і культури, національні особливості української народу, його традиції тощо.

Система вищої освіти– сукупність вищих навчальних закладів освіти, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку фахівців, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, а також удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників різних галузей економіки, освіти, культури, соціальної сфери.

Відповідно до Закону України «Про освіту» (ст. 6) систе­ма вищої освіти України ґрунтується на таких принципах:

– Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

– Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку.

– Гуманізм, демократизм, пріоритетність загально­людських духовних цінностей.

– Органічний зв'язок освіти з національною істо­рією, культурою, традиціями.

– Незалежність освіти від політичних партій, громад­ських і релігійних організацій.

– Науковий, світський характер освіти.

– Інтеграція з наукою і виробництвом.

– Взаємозв'язок із наукою інших країн.

– Гнучкість і прогностичність системи освіти.

– Єдність і наступність системи освіти.

– Безперервність і різноманітність системи освіти.

– Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Основним компонентом структури системи вищої осві­ти є вищий навчальний заклад.

Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, ре­алізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготов­ку громадян відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює науко­вуі науково-технічну діяльність.

Структурні підрозділи вищого навчального закладу

Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства.

Кафедра – базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше п'яти науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.

Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу – строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт.

Факультет – основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше, ніж три кафедри і на ньому навчається не менше 200 студентів денної (очної) форми навчання.

Структурними підрозділами вищого навчального закладу можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути.

Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідуючий).

Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.

В Україні діють такі види вищих навчальних закладів: університет (класичний університет), академія, інститут, консерваторія (музична академія), коледж, училище, технікум, які входять до структури вищих навчальних закладів.

Управління вищою освітою в Україні здійснюється державними органами управління та органами громад­ського самоврядування на основі законів, постанов Вер­ховної Ради, наказів, розпоряджень Президента України, Кабінету Міністрів України, досягнень психолого-педагогічної науки і пере­дового педагогічного досвіду.

До державних органів управління освітою в Україні на­лежать: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти; Міністерство освіти Автономної Республіки Крим; місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування і підпорядкова­ні їм органи управління освітою.

розвиток і вдосконалення системи вищої освіти спря­мовані на забезпечення високої якості навчання і вихован­ня, кращу теоретичну і практичну підготовку висококва­ліфікованих фахівців різних галузей народного господарс­тва, освіти, науки і культури.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти.

2. Обґрунтуйте доцільність переходу системи вищої освіти України на рівневу підготовку фахівців.

3. Зробіть порівняльний аналіз системи вищої освіти України і однієї із зарубіжних країн.

4. Розкрийте сутність основних принципів побудови системи вищої освіти України.

Зміст практичних завдань для самостійної роботи (4 год.)