Послідовність дій під час виконання процедури
Уведення дуоденального зонда у дванадцятипалу кишку
1. Процедуру здійснюйте в гумових рукавичках і фартусі.
2. У дохідливій формі поясніть хворому необхідність та послідовність проведення процедури.
3. Визначте відстань, на яку треба ввести зонд. У положенні стоячи виміряйте у хворого відстань від пупка до різців (ця величина відповідає першій позначці на зонді) і додайте відстань від різців до вушної часточки або довжину долоні (відповідає другій позначці на зонді). Хворого посадіть на кушетку.
4. Чисто вимитими руками візьміть зволожений водою стерильний зонд. Правою рукою — на відстані 10—15 см від оливи, лівою — підтримуйте вільний кінець зонда.
5. Уведіть оливу за корінь язика, запропонуйте хворому зробити кілька ковтальних рухів і глибоко дихати, а в цей час просовуйте зонд у глотку. Якщо з'явилися позиви до блювання, хворий повинен припинити ковтання, губами затиснути зонд і глибоко дихати через ніс.
6. Хворий ковтає зонд повільно, щоб він не скрутився.
7. Коли зонд досягне шлунка (це відповідає першій позначці на зонді), перевірте його положення шляхом аспірації вмісту шприцом. При цьому в шприц надходить світлий вміст шлунка з кислою реакцією (змочений лакмусовий папірець червоніє).
8. Потім хворий ходить по кімнаті й поступово протягом 30 хв ковтає зонд до другої позначки. Олива зонда повинна пройти через воротар шлунка.
10. За допомогою повітряного поштовху визначте місце знаходження зонда. Покладіть хворого на спину і за допомогою шприца введіть 10 см3 повітря. Якщо хворий відчує поштовх у правому підребер'ї, це означає, що олива знаходиться в дванадцятипалій кишці. Якщо поштовх хворий відчуває в надчеревній ділянці, це означає, що зонд скрутився і знаходиться в шлунку. У такому разі відтягніть зонд до першої позначки і запропонуйте хворому знову поступово ковтати зонд до другої позначки.
11. Покладіть хворого на правий бік на кушетку без подушки, під голову підстеліть рушник, під таз покладіть валик, а під праве підребер'я гарячу грілку.
12. Нижче від рівня розташування хворого на низькому стільчику або спеціальній підставці встановіть штатив з пробірками, лоток і шприц.
13. У разі потрапляння оливи в дванадцятипалу кишку із зонда самостійно виділяється рідина жовтуватого кольору. Зовнішній кінець зонда опустіть у пробірку. Перші порції жовчі мутні, оскільки вони містять домішки шлункового вмісту. Потім виділяється прозора рідина світло-жовтого кольору лужної реакції. За 20—30 хв виділяється близько 15—40 мл першої порції (А) вмісту дванадцятипалої кишки.
Якщо ви впевнені, що зонд знаходиться в дванадцятипалій кишці, а жовч не виділяється, то введіть підшкірно 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату, який сприяє розкриттю сфінктера загальної жовчної протоки.
14. Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд поступово за допомогою циліндра шприца введіть один з ентеральних подразників (50 мл 33% розчину магнію сульфату, підігрітого до 38 °С, оливкову або кукурудзяну олію, 40% розчин глюкози або ксиліту) і накладіть затискувач, хворий при цьому лежить на спині протягом 10 хв.
Подразником може бути 5 ОД пітуїтрину, уведеного внутрішньом'язово.
15. Потім покладіть хворого знову на правий бік, відкрийте зонд, і з нього почне надходити більш густа і в'язка жовч темно - оливкового кольору. У нормі вона виділяється у кількості 50—60 мл протягом 20—30 хв.
У разі застійних явищ у жовчному міхурі порція В може збільшуватися і, навпаки, у разі хронічного холециститу кількість жовчі цієї порції може зменшуватися.
16. Після другої порції з'являється печінкова жовч — порція С Вона світло-лимонного кольору, прозора, без домішок.
17. Після одержання третьої порції витягніть зонд.
18. Позначте пробірки з жовчю (А, В, С) і відправте до лабораторії якомога швидше у зв'язку з продовженням дії ферментів, які руйнують клітинні елементи. Дуоденальний вміст відправте до лабораторії в спеціальному ящику — контейнері.
Запам'ятайте!
1. У разі появи крові в дуоденальному вмісті зондування припиніть і повідомте лікаря.
2. Розчин магнію сульфату не всі хворі сприймають добре: у одних виникає біль у правому підребер'ї, у інших — пронос. У такому разі 33% розчин магнію сульфату слід замінити на інший ентеральний подразник. Розчин магнію сульфату також не рекомендується призначати хворим з колітами зі схильністю до проносів.
3. Якщо немає можливості відправити порції жовчі до лабораторії, додайте в кожну пробірку 5—8 крапель 10% розчину формаліну, який припиняє дію ферментів.
4. Якщо перше зондування не дало позитивних результатів, то перед повторним зондуванням протягом трьох днів хворий приймає один раз на ніч по 6 крапель 0,1% розчину атропіну сульфату за призначенням лікаря.
Надання допомоги у разі можливого ускладнення.
Концентрований (33%) розчин магнію сульфату спричинює не тільки випорожнення жовчного міхура, але й сильно подразнює центри вегетативної нервової системи, у результаті чого у хворих може спостерігатися слабкість, запаморочення, серцебиття, зниження артеріального тиску. У такому випадку хворому введіть внутрішньовенно повільно 10 мл 10% розчину кальцію хлориду, який є антагоністом магнію сульфату. 
