МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ІН'ЄКЦІЯХ, НАДАННЯ ДОПОМОГИ
Інфільтрат — це найбільш часте ускладнення підшкірних і внутрішньом'язових ін'єкцій. Характеризується утворенням ущільнення в місці ін'єкції, яке легко визначають під час пальпації.
Причини виникнення: постійне введення ліків у одну і ту саму ділянку; уведення непідігрітих олійних розчинів; грубе порушення правил асептики на етапі підготовки та під час виконання ін'єкцій.
Ознаки: місцева гіперемія, гіпертермія, набряк, відчуття болю. При своєчасному лікуванні інфільтрат може розсмоктатись, у гіршому випадку — ускладнитися розвитком абсцесу.
Лікування. На ранній стадії розвитку інфільтрату накладають двошаровий зігрівальний компрес із розчином фурациліну 1:5000 і маззю Вишневського. Можна застосовувати водно-спиртовий, олійно-спиртовий компреси. Призначають також фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, УФ-опромінення). Якщо інфільтрат виник після введення антибіотика, то на шкіру наносять йодну сітку.
Іноді у випадках виникнення абсцесів проводять хірургічне розкривання інфільтрату з наступним дренуванням.
Профілактика. Треба постійно змінювати ділянку тіла для ін'єкцій, не вводити одноразово великий об'єм ліків, підігрівати олійні розчини, суворо дотримуватися виконання правил асептики.
Запам'ятайте!Усякий контакт голки з нестерильними предметами і руками порушує її стерильність, це може стати джерелом інфекції і сприяти розвитку абсцесу.
Медикаментозна емболія можлива у випадках, коли здійснюють ін'єкцію олійного розчину в інфільтрат, який виник на місці попередньої ін'єкції. Проявляється вона раптовим болем у ділянці серця, ядухою, кашлем, ціанозом верхньої половини грудної клітки. Це небезпечне ускладнення, яке може призвести до загибелі хворого. Тому олійні розчини необхідно вводити лише тоді, коли переконалися, що не попали в кровоносну судину.
Потрапляння відломленої голки в тканини. Унаслідок дефекту виготовлення голки або її зношення голка може під час її введення у м'які тканини раптово відділитися від муфти. У зв'язку з тим що відломлення голки від муфти не можна передбачити, слід вводити голку в тканини не глибше ніж на 2/3 її довжини з тим, щоб можна було частину голки швидко видалити з тканини пальцями руки. Якщо сталося так, що рукою частину голки не вдається витягнути, то треба з двох боків затиснути рукою місце знаходження голки, щоб вона не просувалася глибше, і негайно викликати лікаря.
Алергічна реакція — це підвищена чутливість організму до введення того чи іншого препарату. Проявляється висипанням, набряками, свербежем, підвищенням температури тіла. Може виникнути нежить, кон'юнктивіт, першіння в горлі. Найбільш грізним проявом алергічної реакції є анафілактичний шок, який найчастіше розвивається в перші 20 хв після ін'єкції, а іноді й одразу — ще "на голці". При цьому хворий раптово відчуває різку слабкість, він може знепритомніти, порушується серцева діяльність, можуть виникнути на шкірі різні висипання, набряки, а також диспепсичні розлади (блювання, пронос).
У тяжких випадках виникають судоми, параліч дихального та серцево-судинного центрів. Це загрозливий для життя стан, який потребує невідкладної допомоги!У такому випадку потрібно негайно:
1. За можливості вище від місця ін'єкції накласти джгут так, щоб перекрити і вени, і артерії.
2. Внутрішньом'язово ввести 1—2 мл 1% розчину димедролу, 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну.
3. Обколоти місце ін'єкції 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну, розчинивши його у 10—-20 мл 0,9% розчину натрію хлориду, після чого слід зняти джгут.
4. Внутрішньом'язово для продовження дії адреналіну ввести 1 мл преднізолону або 1 мл гідрокортизону.
5. При зниженні артеріального тиску внутрішньовенно ввести 1% розчин мезатону (розвести 1 мл мезатону в 250 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози) під контролем артеріального тиску, а також ввести протишоковий плазмозамінник поліглюкін (400—800 мл).
У разі виникнення та збільшення вираженості ядухи внутрішньом'язово ввести 1 мл 24% розчину еуфіліну або внутрішньовенно струминно повільно протягом 5 хв 5—10 мл 2,4% розчину еуфіліну в 10—20 мл 0,9% розчину натрію хлориду, або внутрішньовенно краплинно, розчинивши еуфілін в 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду.
Запам'ятайте! Необхідно, щоб у кожному маніпуляційному кабінеті був набір медикаментів для надання невідкладної допомоги в разі виникнення анафілактичного шоку.
Найчастіше до розвитку анафілактичного шоку призводять: пеніциліни, стрептоміцини, сульфаніламідні препарати, вітаміни групи В (особливо В1), вакцини, сироватки, йодумісні препарати, препарати ацетилсаліцилової кислоти.
Перед першою ін'єкцією препарату треба зібрати алергологічний анамнез, виконати пробу на індивідуальну чутливість організму до препарату, зробити в кінцівку першу ін'єкцію об'ємом в 1/3 призначеної дози і спостерігати за хворим протягом 20 хв, після першої ін'єкції препарату.
Некроз тканини може виникнути в результаті помилкового підшкірного або внутрішньом'язового введення гіпертонічних розчинів (10% розчину кальцію хлориду або 10% розчину натрію хлориду).
Змертвіння тканин може настати при паравенозному потраплянні в тканини цих розчинів при видаленні голки з вени, а також концентрованих йодумісних рентгенконтрастних препаратів (білігност, урографін тощо). При цьому виникає пекучий біль у ділянці ін'єкції.
У таких випадках треба обколоти місце ін'єкції 20 мл 0,25% або 0,5% розчину новокаїну або 0,9% розчину натрію хлориду і накласти зігрівальний компрес.
При внутрішньом'язовому введенні ліків можуть бути пошкоджені нервові стовбури з наступним розвитком парезів і паралічів. Потраплянню голки в нервовий стовбур можна легко запобігти, якщо правильно вибрати місце ін'єкції. При введенні ліків в окістя відзначається стійкий біль у місці ін'єкції. У такому випадку необхідно голку відтягнути назад.
Пірогенна реакція може виникнути при внутрішньовенному використанні препаратів із закінченим терміном придатності. Проявляється головним болем, ознобом, підвищенням температури тіла. У таких випадках необхідно відключити введення препарату, хворого обкласти грілками.
Повітряна емболія виникає при потраплянні в судини не видалених своєчасно зі шприца або системи пухирців повітря. Клінічно вона проявляється раптово втратою свідомості, судомами, зниженням артеріального тиску.
У разі появи цих ознак треба опустити головний кінець ліжка і негайно викликати лікаря.
Тромбофлебіти — запалення вен з утворенням у них тромбів унаслідок хімічного подразнення стінки вени лікарською речовиною. За ходом вени виникає гіперемія, гіпертермія, набряк, відчувається біль.
Необхідно припинити венопункцію цієї ділянки, накласти зігрівальний компрес із маззю Вишневського.
Запам'ятайте! Використання одного шприца та голки для введення лікарських засобів різним хворим може призвести до зараження вірусними гепатитами В, С, СНІДом, сифілісом, малярією та іншими захворюваннями.
Профілактика інфекційних ускладнень при виконанні ін'єкцій залежить від правильного оброблення рук медичної сестри, дотримання правил асептики при роботі зі шприцом та голкою, а також знезараження ділянки шкіри.
Ретельне дотримання медичною сестрою всіх правил техніки ін'єкцій та асептики сприятиме запобіганню можливих ускладнень.
Щоб звести до мінімуму ризик допущення помилки при застосуванні лікарських препаратів хворим, медична сестра повинна:
1. Перевірити прізвище, ім'я, по батькові хворого, якому призначено лікарські препарати.
2. Правильно підібрати препарат (порівняти етикетку препарату із призначенням у лікарському листі, перевірити термін придатності препарату та правильність обчисленої дози).
3. Застосувати препарат у призначений час та акуратно зробити записи. Всі препарати необхідно вводити в межах 30 хв від зазначеного часу.
4. Правильно підібрати шлях уведення препарату.
5. Застосувати відповідну методику введення препарату. Не змішувати несумісні препарати.
6. Дотримуватись правил асептики при виконанні призначень та санітарно-протиепідемічного режиму.
7. Використовувати правильний підхід до хворого. Міжособове спілкування знижує рівень емоційного стресу хворого.
8. Негайно повідомити лікаря про будь-які допущені помилки, щоб знизити ризик, на який наражається хворий, і запобігти більш тяжкому ускладненню.