Чый Сын -- Хрыстóс?

 

35. Дáлэй гýчачы в хрáмы, Ісýс казáв: «Як мóжуть твырды′ты кніжныкы, шо Хрыстóс – Сын Давы′дув?

36. Бо сам жэ Давы′д сказáв в Дýховы Святóму: «Сказáв Госпóдь моё′му Гóсподовы: «Сыды′ по прáву рýку од Мынэ′, пóкыль я ны покладý Твойіх ворогы′в до Твогó пудны′жжа» (Псал. 19, 1).

 

[с. 125↑]

 

37. То от сам жэ Давы′д зовэ′ Ёгó Гóсподом; то як жэ Вин можэ′ бýты ёго сы′ном?» І вэ′льмы мнóго людэ′й з охвóтыю слýхалы Ёгó.

 

Остырыгáйтэсь кнíжныкув і фарысéюв

 

38. І говоры′в Вин в Свою′й нагýцы: «Остырыгáйтэсь кнíжныкув, шо лю′блять ходы′ты в дóвгуй одэ′жы і прыймáты вытáнне на людськы′х,

схóдах,

39. сыдíты на пэ′ршых лавкáх в храмáх, бýты на пэршых місьця′х на бынкэ′тах;

40. ты′йі, шо обйідáють хаты′ вдовыцéй і напокáз дóвго мóляцьця, мáтымуть вэ′льмы тя′жку кáру».

 

Вдовы′цін грош

 

41. Сів Ісýс напрóтів скарбíнкы і дывы′вся, як лю′дэ кы′дають в йійí грóшы. Мнóго богáтых кы′дало по мнóго.

42. А прышóвшы, однá бíдна вдовы′ця положы′ла дьві лэ′пты, гэ′то знáчыцьця одногó грóша (однý копéйчыну).

43. Поклы′кавшы свойíх учынікы′в, Ісýс сказáв йім: «Напрáвду вам кажý, шо гэ′та бíдна вдовы′ця положы′ла найби′льш за всіх, шо клáлы в скарбíнку.

44. Бо всі клáлы тóе, шо булó в йіх лы′шнэ; а вонá с свэ′йі ныстáчы положы′ла всэ, шо мáла, ввэсь свий прожы′ток».

 

Глава 13

 

Про дóлю Йірусалы′мського хрáма

 

1. Як выхóдыв Вин с хрáма, то кáжэ Ёмý оды′н Ёго учынíк: «Учíтель! Подывы′сь, якóе камíнне і якы′йі буды′нкы!»

2. Ісýс сказáв ёмý на гэ′тэ: «Бáчыш гэ′ты вылы′кы буды′нкы? Всэ гэ′тэ бýдэ зны′шчанэ, і ны остáныцьця тут кáмыня на кáмынёвы».

 

[с. 126↑]

 

 

Про конэ′ць свíта

 

3. І як Вин сыдíв на горí Йілыóнськуй напрóтів хрáма, то пытáлысь в Ёгó, шо булы′ тоды′ онó воны′ з Йім, -- Пытрó, Я′ков, Іоáнн і Андрíй:

4. «Скажы′ нам, колы′ гэ′тэ бýдэ і якы′й томý бýдэ знак, як всэ гэ′тэ повы′днэ бýдэ стáты?»

5. Откáзуючы йім, Ісýс став говоры′ты: «Остырыгáйтэсь, шоб хто ны спокусы′в вас.

6. Бо мнóго пры′дэ пуд Мойíм ймэ′ннем і бýдуть казáты, шо гэ′то Я; і мнóго когó спокýсять.

7. А як почýйітэ про вóйны і про чýткы воéнны, то ны лякáйтэсь (ны жахáйтэсь): бо гэ′тэ мáе бýты; алэ′ то шэ ны конэ′ць.

8. Бо стáнэ нарóд на нарóд і цáрство на цáрство; і бýдэ місяця′мы зымня′ трасты′сь, і то там, то там бýдэ гóлод і пырыля′кы. Гэ′то почынáтымыцьця быдóва порá.

9. Алэ′ вытэ′ дывíтэсь за собóю; бо вас бýдуть оддавáты на суд і бы′тымуть в хрáмах, і пы′рыд правíтілямы і царя′мы постáвлять вас за Мынэ′, шоб вытэ′ свíдчылы йім.

10. І сáмэ пэ′ршэ, шоб всім нарóдам булá ознаймнё′на Йівáнгылія.

11. А як повыдýть вас, шоб оддáты (‘предавать’), то напырóд ны клопотíтэсь, шо вам говоры′ты, і ны обдýмуйтэ; бо шо бýдэ дáнэ в тóе врэ′мне говоры′ты, то тóе й кажíтэ: бо ны вытэ′ бýдытэ говоры′ты, а Дух Святы′й.

12. Оддáсьць жэ брат брáта на смэрть, і бáтько дытэ′й; і стáнуть дíты на батькы′в і смэрть йім заподíють.

13. І бýдуть вас всі ныобóлыты за Моé ймэ′нне. І хто вы′тырпыть до конця′, то той вы′ратуйіцьця.